Почуття провини доглядальниці – як упоратися з емоціями, коли рідні залишаються вдома

Вечір, пані Гельга вже спить, а ви сидите у своїй кімнаті з телефоном у руці. Донька по відеозв'язку питає, чи встигнете ви на її виступ у школі. Не встигнете — контракт закінчується лише за п'ять тижнів. Після розмови залишається клубок у горлі й думка, яка повертається з першого виїзду: «Чи правильно я роблю?». Почуття провини — одне з найчастіших і водночас найрідше обговорюваних навантажень у роботі доглядальниці літніх людей у Німеччині. Воно виникає не тому, що ви робите щось погане. Воно виникає тому, що вам не байдуже — і рідні вдома, і людина, про яку ви піклуєтеся на місці. Розповідаємо, звідки воно береться і як із ним упоратися, щоб воно не забирало у вас сил.

Звідки береться почуття провини у доглядальниці

Доглядальниця, яка їде працювати за кордон, живе одночасно у двох домівках. В одній залишаються діти, чоловік, іноді літні батьки. В іншій — підопічний, який з кожним тижнем дедалі більше на неї покладається. Почуття провини може з'явитися перед кожною з цих людей, а також перед самою собою.

Найчастіше за ним стоять три переконання:

• «Добра мама (донька, дружина) має бути поруч» — навіть якщо виїзд є спільним рішенням родини і має конкретну мету.
• «Добра доглядальниця ніколи не сердиться і не думає про себе» — навіть якщо працює без перерви вже кілька тижнів.
• «Відпочинок — це розкіш, на яку я не заслужила» — навіть якщо саме від цього відпочинку залежить безпека підопічного.

До цього додається тиск оточення: питання сусідів, коментарі в родині, іноді саме слово «соціальні сироти», яким називають дітей батьків, що працюють за кордоном. Варто пам'ятати: почуття провини — це емоція, а не вирок. Воно говорить про те, що для вас важливо, але не означає, що ви робите щось не так.

Провина перед рідними, які залишилися вдома

Саме цей вид провини болить найбільше. Допомагає зміна погляду: ваша присутність у житті родини вимірюється не лише кількістю днів удома, а й якістю контакту. П'ятнадцять хвилин розмови, у якій ви справді слухаєте, дають дитині більше, ніж цілий день поруч, але без уваги.

Що допомагає на практиці:

• Постійний час розмов. Дитина, яка знає, що мама дзвонить щодня о 19:00, почувається впевненіше, ніж та, що чекає дзвінка «колись».
• Спільні ритуали на відстані: казка, прочитана по відеозв'язку, той самий серіал у той самий час, фото дня, яке ви надсилаєте одне одному.
• Чесність щодо термінів. Календар із позначеним днем повернення, у якому дитина закреслює дні, кращий за обіцянку «скоро повернуся».
• Чіткий розподіл обов'язків удома. Коли ви знаєте, хто забирає дітей зі школи і хто доглядає бабусю, вам легше зосередитися на роботі.
• Уважність до подарунків. Посилки — це приємно, але вони не замінять розмови і не повинні бути способом заглушити провину. Гроші на життя краще надсилати дешево й регулярно — порівняння способів знайдете в пораднику як надсилати гроші в Україну з Німеччини.

Найбільше спокою дає добра підготовка ще до виїзду. Якщо ви тільки плануєте перший контракт, прочитайте, як підготуватися до першого виїзду.

Провина перед підопічним

Інший бік тієї самої емоції з'являється в домі сеньйора. Зазвичай у трьох ситуаціях.

Перша — злість або нетерпіння. Після кількох безсонних ночей, з підопічним із деменцією, який удвадцяте ставить те саме питання, роздратування — природне. Воно не означає, що ви погана доглядальниця. Важливо не те, чи відчуваєте ви злість, а те, що ви з нею робите: вийдіть на хвилинку на кухню, зробіть кілька спокійних вдихів, поверніться, коли емоції вщухнуть. Перевірені способи для складних розмов описуємо в статті як розмовляти з сеньйором.

Друга — кінець контракту. Сеньйор плаче, просить вас не їхати, а вам здається, що ви його кидаєте. Насправді ви найкраще дбаєте про нього тоді, коли старанно готуєте змінницю. Як зробити це крок за кроком, пояснюємо в пораднику про зміну доглядальниць на контракті.

Третя — погіршення здоров'я або смерть підопічного. Доглядальниця часто питає себе, чи могла помітити щось раніше. Якщо ви реагували на симптоми, повідомляли родину і викликали допомогу, ви зробили те, що від вас залежало. Хвороба і старість мають свій перебіг, на який ви не маєте впливу. Про такі переживання варто говорити — з координаторкою, з родиною підопічного, з близькою людиною.

Родина сеньйора теж відчуває провину

Варто знати, що з іншого боку часто відбувається те саме. Діти підопічного, які довіряють догляд за батьком чи матір'ю чужій людині, нерідко відчувають, що підвели. Ця провина буває джерелом поведінки, яку доглядальниця сприймає як недовіру: часті дзвінки, перевірка холодильника, критика дрібниць.

Коли ви розумієте, звідки це береться, легше не сприймати це особисто. Допомагає регулярне, конкретне інформування родини — коротке повідомлення про те, як минув день, що сеньйор їв і чи був на прогулянці. Для родини це доказ, що батько чи мати в добрих руках, а для вас — менше контролю і спокійніша співпраця. Більше про це в тексті як побудувати добрі стосунки з родиною підопічного.

П'ять способів, щоб почуття провини не взяло гору

• Назвіть емоцію. Уже сама фраза «Я почуваюся винною, бо мене немає на дні народження сина» зменшує її силу.
• Записуйте. Кілька речень увечері в зошиті допомагають відокремити факти від найгірших сценаріїв.
• Бережіть межі. Ви маєте право на перерву і вільний час — про те, що кажуть правила, пишемо в статті ваші права як доглядальниці в Німеччині.
• Подбайте про тіло. Сон, регулярне харчування і щоденна прогулянка — це не егоїзм. Відпочила доглядальниця — це безпечніший догляд.
• Говоріть. З рідними, з іншими доглядальницями, з координаторкою. Емоції, про які говорять, перестають рости потай.

Коли почуття провини — це вже щось більше

Смуток після розмови з дитиною чи сльози під час прощання з підопічним — нормальні реакції. Сигналом, що вам потрібна допомога, є ситуація, коли понад два тижні ви:

• майже щодня відчуваєте пригніченість або порожнечу;
• не можете спати або спите дуже багато, але все одно виснажені;
• втрачаєте апетит і інтерес до того, що колись тішило;
• думаєте, що всім було б краще без вас.

Тоді не чекайте кінця контракту. Скажіть про це координаторці, зверніться на телефон довіри або до лікаря — візит до лікаря в Німеччині можна організувати й під час контракту.

Що можна узгодити з агенцією перед виїздом

Частину почуття провини можна попередити доброю організацією. Перед підписанням договору варто запитати про тривалість контракту і дату повернення, щоб вони збігалися з важливими датами в родині, про те, до кого звертатися у кризовій ситуації, і що відбувається, якщо контракт виявиться понад ваші сили. Добра агенція ставиться до цих питань серйозно. На що ще звернути увагу, пояснюємо в пораднику як вибрати агенцію праці в Німеччині.

Шукаєте контракт, який можна поєднати з родинним життям? Перегляньте актуальні вакансії доглядальниці в Німеччині і дізнайтеся, як проходить рекрутинг крок за кроком. Маєте питання щодо тривалості виїзду чи дати повернення? Напишіть нам або зателефонуйте — поговоримо про це, перш ніж ви ухвалите рішення.